Контроль за станом дитини повинен установлюватися з початку лікування й проводитися в декількох напрямках - вивчення поводження, успішності в школі, соціальних взаємин.
Гіперкінетичний розлад поводження (F90.1).
Діагноз ставиться при наявності критеріїв гіперкінетичного розладу й загальних критеріїв для розладу поводження. Характерна наявність дисоциального, агресивної або зухвалої поведінки з вираженим порушенням відповідних вікових і соціальних норм, що не є симптомами інших психічних станів.
Терапія
Застосовні психостимуляторы амфетамин (5-40 мг/сут.) або метилфенидат (5-60 мг/сут.), нейролептики з вираженим седативним ефектом. Рекомендовано застосування нормотимических противосудорожных препаратів (карбамазепины, солі вальпроевой кислоти) в індивідуально підібраних дозах. Психотерапевтичні прийоми більшою мірою соціально обумовлені й...

Фармакологічні речовини, застосовувані для лікування цього розладу, є стимуляторами ЦНС. Механізм їхньої дії до кінця невідомий. Однак психостимуляторы не тільки заспокоюють дитини, але й впливають на інші симптоми. Підвищується здатність до зосередження, з’являються емоційна стійкість, чуйність до батьків й однолітків, налагоджуються соціальні відносини. Може різко покращитися психічний розвиток. У цей час використають амфетамины (дексамфетамин (Декседрин), метамфетамин), метилфенидат (Риталин), пемолин (Цилерт). Індивідуальна чутливість до них різна. Якщо неефективно один із препаратів, переходять на іншій. Перевага амфетаминов - більша тривалість дії й наявність пролонгованих форм. Метилфенидат звичайно приймають 2-3 рази в сут., він частіше робить седативну дію. Проміжки між прийомами звичайно 2,5-6...

3) не обумовлені тривожними, психотическими, афективними, диссоциативными розладами й психопатіями;
4) викликають значний психологічний дискомфорт і дезадаптацию.
Неуважність:
1. Нездатність зосереджувати на деталях, помилки через неуважність.
2. Нездатність підтримувати увага.
3. Нездатність вслухуватися у звернену мову.
4. Нездатність доводити завдання до кінця.
5. Низькі організаторські здатності.
6. Негативне відношення до завдань, що вимагають розумової напруги.
7. Втрати предметів, необхідних для виконання завдання.
8. Отвлекаемость на сторонні подразники.
9. Безпам’ятність. (З перерахованих ознак хоча б шість повинні зберігатися більше 6 мес.)
Гіперактивність й імпульсивність (з перерахованих нижче ознак хоча...

— Гіперактивність. Це необов’язкова ознака. У частини дітей рухова активність може бути знижена. Однак рухова активність якісно й кількісно відрізняється від вікової норми. У дошкільному й ранньому шкільному віці такі діти безупинно й імпульсивно бігають, плазують, підхоплюються, дуже метушливі. До пубертату гіперактивність часто зменшується. Діти без гіперактивності менш агресивні й ворожі до навколишньої, але в них частіше спостерігаються парціальні затримки розвитку, у тому числі шкільних навичок.
Додаткові ознаки
- Порушення координації відзначаються в 50-60% у вигляді неможливості тонких рухів (зав’язувань шнурків, користування ножицями, розфарбовування, листа); порушень рівноваги, зорово-просторової координації (нездатність до спортивних ігор, катанню на велосипеді, іграм з...

Этиология й патогенез
Раніше гіперкінетичний розлад зв’язувався із внутрішньоутробним або постнатальным ушкодженням мозку («мінімальною поразкою мозку»). Виявлено генетичну схильність до даного розладу. В однояйцевих близнюків конкордантность вище, ніж у двуяйцовых. 20-30% батьків хворих страждали або страждають порушеннями активності й уваги. Уроджена схильність до гіперактивності підсилюється під впливом певних соціальних факторів, тому що таке поводження частіше зустрічається в дітей, що живуть у несприятливих соціальних умовах. У батьків хворих частіше, ніж у населення в цілому зустрічаються алкоголізм, асоціальна психопатія й афективні розлади. Передбачувані причини розладу зв’язуються з харчовою алергією, тривалою інтоксикацією свинцем і впливом харчових добавок, однак ці гіпотези не підкріплені...

Вторинні ускладнення включають дисоциальное поводження й знижене почуття власного достоїнства. Часто спостерігаються супутні труднощі в освоєнні шкільних навичок (вторинна дислексия, диспраксия, дискалькулия й інші шкільні проблеми).
Поширеність
Гіперкінетичні розлади зустрічаються в кілька разів частіше в хлопчиків, чим у дівчинок (3:1). У початковій школі розлад спостерігається в 4 - 12% дітей.
Клініка
Основні ознаки - порушення уваги й гіперактивність, що проявляються в різних ситуаціях - будинку, у дитячих і лікувальних установах. Характерна часта зміна й переривання будь-якої діяльності, без спроб її завершити. Такі діти надмірно нетерплячі, непосидющі. Вони можуть підхоплюватися з місця під час будь-якої роботи, надмірно...

Этиология й патогенез
Причини аутистической психопатії невідомі. Деякі випадки, імовірно, являють собою зм’якшений варіант дитячого аутизма, але в основному це самостійне захворювання. Симптоми звичайно зберігаються в дорослому віці. Більшість страждаючих цих захворювань у стані працювати, але в них не складаються взаємини з іншими людьми, рідко хто з них одружується.
Поширеність
Стан зустрічається частіше в хлопчиків (співвідношення 8:1).
Клініка
До 3-літнього віку спостерігається період нормального розвитку. Потім з’являються порушення у взаєминах з дорослими й однолітками. Мова стає монотонною. Дитина починає триматися отстраненно, відособлено, багато часу присвячує вузькому, стереотипному колу інтересів. Поводження визначають імпульсивність, контрастні афекти, бажання,...

Більшою мірою симптоматична. Препаратом вибору є бромокриптин або перлодел. При наявності судорожних нападів рекомендовані антиконвульсанты. Доречна терапія родини. Потрібно широкий виховний підхід, що допомагає розвити адаптивні навички.
Інше дезинтегративное розлад дитячого віку (синдром Геллера, симбиотический психоз, дитяча деменція, хвороба Геллера - Цапперта) (F84.3).
Швидко прогресуюче слабоумство в дітей раннього віку (після періоду нормального розвитку) з виразною втратою протягом декількох місяців раніше придбаних навичок, з появою аномалій соціального, комунікативного або поведінкового функціонування.
Этиология й патогенез
Причини розладу не з’ясовані. Переважає подання про наявність органічної природи захворювання.
Клініка
Після періоду нормального розвитку до 2-3 років протягом...

Після фази регресу наступає третя стадія - псевдостационарная, що охоплює тривалий період дошкільного й раннього шкільного віку. Стан дітей відносно стабільно. На перший план виступають глибока розумова відсталість, судорожні припадки, экстрапирамидные розладу по типі м’язової дистонії, атаксії, гиперкинезов. Нападів занепокоєння не відзначається.
Наприкінці першого десятиліття життя починається четверта стадія - прогресування рухових порушень. Хворі стають обездвиженными, наростають спастичность, м’язові атрофії, вторинні деформації - сколіоз, з’являються вазомоторні розлади переважно в нижніх кінцівках. Характерне відставання в росту без затримки полового дозрівання. Є тенденція до розвитку кахексії. Судорожні напади рідкі. У хворих із синдромом Ретта на тлі тотального розпаду всіх сфер діяльності...

Аналіз морфологічних змін при синдромі Ретта вказує на вповільнення розвитку мозку після народження й зупинку його росту до 4-літнього віку. Виявлено вповільнення росту тіла й окремих органів (серця, печінки, бруньок, селезінки).
Поширеність
Частота його відносно висока - 1:10 000 дівчинок. У світі описано більше 20 тис. випадків захворювання; більшість із них спорадические, менш 1% - сімейні. При вивченні близнюків показана конкордантность по синдрому Ретта монозиготных і дискордантность дизиготных пара. Географічне поширення синдрому Ретта нерівномірно. Відзначено скупчення хворих у певних невеликих сільських районах «Ретт-ареалы», що може бути пов’язане з існуючими популяционными изолятами. Така концентрація захворювання спостерігається в Норвегії, Італії,...